Антитіла, покликані реагувати на один з білків хробаків-паразитів, можуть «перемикатися» на цілком невинну мету – компоненти пилку квітучих рослин – і викликати болісну алергію. Останні десятиліття поширеність кишкових паразитів в населення розвинених країн різко впала. Але майже так само різко зросла кількість алергій. Можливо, відсутність черв’яків – лише частина надмірної гігієни, яка не дозволяє імунній системі зміцніти і в результаті веде до поширення розладів імунітету – насамперед алергічних.
Та ж, швидка та агресивна гілка імунологічних реакцій, опосередкована імуноглобуліном IgE, що і при алергії, запускається в хід та у відповідь на присутність хробака-шистосоми. Щоправда, у цьому випадку вона не переростає в тривалу, чи не довічну імунну відповідь.
«Ці механізми поки що дуже погано відомі, – каже Нік Фурхнхем (Nick Furnham) з Лондонської школи гігієни та тропічної медицини, – проте за тривалої присутності паразита щось зупиняє імунітет і він не розвиває тривалу, божевільну, надто сильну реакцію».
Хоча в обох випадках діють одні й ті самі механізми, у разі алергії їхня робота чомусь не гальмується вчасно.
Але якщо механізми однакові, то що ж спільного у жорстоких ендопаразитів та милого квіткового пилку? “У білків, що викликають алергію, має знайтися якась подібність на молекулярному рівні з тим, що імунітет очікує зустріти при появі паразита”, – пояснює Фурнхем. Вчені порівняли відомі структури білків із найпоширеніших паразитів з аналогічними даними щодо білків – алергенів пилку. У тих та інших знайшлися схожі фрагменти. У випадку з “білками черв’яка” на них “сідають” антитіла IgE – це підтвердилося при вивченні зразків плазми крові людей, заражених шистосомою Schistosoma mansoni. Можливо, наш імунітет, який тисячі років готувався до зустрічі з хробаками, але в результаті так їх і не знайшов, просто дуже бурхливо реагує на все, що так чи інакше нагадує цю мету.
Ця робота, до речі, служить ще одним доказом за розвиток абсолютно нових методів профілактики алергії, у чомусь схожих на вакцинацію. Суть у тому, щоб з дитинства піддавати організм короткочасному та обмеженому впливу потенційного алергену. Імунітет «познайомиться» з ним і в майбутньому не розвиватиме болісної, а найчастіше і небезпечної алергічної реакції.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.
