Далекозорість – це різновид порушень зору, яка досить часто зустрічається як у дітей, так і у дорослих. За деякими оцінками, у багатьох країнах від далекозорості страждає до 20-25% населення. Приміром, в ході масштабних опитувань серед жителів Австралії 22.4% людей сказали, що у них є більш-менш виражена далекозорість. Втім, на дані статистики тут покладатися не можна: реальна кількість людей з цим порушенням може істотно відрізнятися від числа людей, які звертаються до лікаря зі скаргами на те, що вони погано бачать близько розташовані об’єкти, а також і від числа тих, хто вважає, що у них далекозорість.
Вплив, який далекозорість чинить на життя людини, багато в чому залежить від її ступеня та віку і пацієнта. Так, далекозорість у дорослих зазвичай викликає лише дискомфорт і певні складнощі при виконанні деяких видів роботи; у дітей ж вона, якщо її не лікувати, може стати причиною таких ускладнень, як косоокість і амбліопія, а також різних проблем з навчанням.
Причини
Зображення, яке сприймається людиною, фокусується на двох частинах очей – на рогівці і кришталику. Вони заломлюють вхідне світло таким чином, щоб направляти на сітківку ока чітко сфокусоване зображення. Якщо ж промені заломлюються неправильно, виникає помилка рефракції. Далекозорість – одна з можливих помилок рефракції. Замість того, щоб точно фокусуватися на рогівці, світло фокусується позаду неї, через що ближні об’єкти виглядають мутними.
Класифікація далекозорості і статичні дані
Рефракційна помилка – це показник відносини між оптичними компонентами ока (такими, як вигин рогівки, показник заломлення рогівки, відстань між рогівкою, кришталиком, склоподібним тілом, і так далі), і осьовою довжиною ока. Далекозорість – це рефракційна помилка, що полягає в тому, що паралельні промені світла, проникаючі в око, фокусуються позаду сітківки ока, а не на ньому. Це порушення поділяють на ступені, залежно від того, яка оптична сила (вимірювана в діоптрій) потрібно для того, щоб світло (яке в головному мозку перетворюється в зорові образи) фокусувалося на сітківці. Крім цього, далекозорість можна класифікувати на підставі того, що стало причиною її розвитку, а також деяких інших факторів.
Виділяють три основних ступеня далекозорості:
- Низька, або слабка далекозорість – до двох діоптрій (дптр);
- Помірна далекозорість – від 2.25 до 5 дптр;
- Висока або сильна далекозорість – більше 5 дптр.
Існують також наступні види далекозорості:
Проста далекозорість – найпоширеніший різновид, не пов’язаний з якими-небудь патологіями в будові ока. Зазвичай розвивається поступово, часто буває слабкою або помірною;
Патологічна далекозорість викликана аномаліями в анатомії очі, які пов’язані з порушеннями в розвитку, хворобами або травмами;
Функціональна далекозорість є наслідком паралічу війкового м’яза, внаслідок чого кришталик ока втрачає здатність до акомодації, тобто, зміни заломлюючої сили в залежності від того, наскільки далеко від людини знаходиться предмет, який вона розглядає.
Нарешті, можна виділити вроджену і набуту далекозорість.
Вроджена далекозорість зазвичай буває результатом неправильного розвитку ока, набута ж часто є наслідком вікових змін.
Говорячи про вроджену далекозорості, необхідно відзначити, що у більшості новонароджених, які народилися в термін і з нормальною вагою, присутня легка форма далекозорості (близько 2 дптр). Проте лише в рідкісних випадках у них буває помірна або сильна далекозорість (від 3.5 дптр) – саме вона, як правило, є наслідком відхилень у розвитку, і саме її мають на увазі під терміном «вроджена далекозорість». Цікаво, що у недоношених дітей та / або дітей з низькою вагою при народженні частіше зустрічається або дуже слабка далекозорість (близько 0.24 дптр), або легкі форми короткозорості.
З віком зір у більшості дітей з легкою далекозорістю приходить в норму. Що стосується помірної далекозорості, то частка дітей з цим порушенням зору також зменшується з віком: серед малюків у віці від 6 до 9 місяців вона становить 4-9%, серед дітей у віці одного року – 3.6%. Серед п’ятирічних дітей рефракційні помилки зустрічаються ще рідше, але і тут як і раніше переважає легка далекозорість. У віковій групі від 15 до 20 років частка підлітків і молодих людей з далекозорістю стає ще менше, зате починає зростати кількість людей з короткозорістю.
Досить часто у людей діагностуються одночасно далекозорість та астигматизм. При астигматизмі гострота зору знижується через дефекти в будові тієї чи іншої структури ока. Виділяють змішаний, далекозорий і короткозорий астигматизм. При далекозорому астигматизмі людина добре бачить віддалені від неї предмети. Для людини зі змішаним астигматизмом об’єкти практично на будь-якій відстані виглядають розмитими – можна сказати, що у неї короткозорість і далекозорість одночасно, хоча це і не цілком вірно. Астигматизм може стати причиною значного погіршення зору і косоокості, тому дуже важливо, щоб його виявили і почали лікувати якомога раніше.
Ускладнення
Ускладненнями далекозорості можуть стати:
- Косоокість. У деяких дітей з далекозорістю розвивається косоокість. Як правило, запобігти появі цієї проблеми або впоратися з нею можна за допомогою окулярів.
- Погіршення якості життя. Якщо не вживати заходів для корекції зору, далекозорість може поступово привести до погіршення якості життя.
- Напругу очей. При далекозорості людині важче фокусуватися, через що вона може часто відчувати напругу очей і, як наслідок, головні болі.
- Загроза безпеці. Далекозорість може зробити більш небезпечним керування автомобілем, пересування по місту пішки і деякі інші види діяльності.
Лікування
Основними методами лікування далекозорості є коригувальні лінзи і рефракційна хірургія. У першому випадків вибір між окулярами і контактними лінзами здійснюється з урахуванням побажань пацієнта, ступеня далекозорості та наявності у нього інших захворювань, насамперед – захворювань очей.
У деяких випадках для лікування далекозорості також застосовується рефракційна хірургія. Основними методами рефракційної хірургії є:
- Лазерна корекція зору. В ході цієї операції видаляють частину рогівки, щоб скорегувати заломлення променів на ній.
- Фоторефрактивна кератектомія. Ця процедура схожа на лазерну корекцію зору, але тут хірург видаляє епітелій. Через деякий час він виросте знову відповідно з новою формою рогівки.
- Кондуктивна кератопластика. Форму рогівки змінюють за допомогою впливу радіочастотної енергії. Кондуктивна кератопластика дає тимчасовий ефект.
Ускладненнями рефракційних операцій можуть бути проблеми, пов’язані з надмірною або недостатньою корекцією, сухість очей, інфекції, візуальні побічні ефекти (наприклад, відблиски і ореоли навколо джерел світла). У рідкісних випадках операції призводять до втрати зору.
