Коли Гай Юлій Цезар здійснював свої походи до Британії, він з подивом занотовував, що місцеві кельти споживають сире молоко ледь не щодня — звичка, яка здавалася римлянам дико варварською, повідомляє poradnica.com.
У своєму творі «Записки про Галльську війну» Цезар детально описував цей звичай, який шокував римську уяву. І він був не один: Публій Корнелій Тацит називав любов до молока ознакою грубого варварства, а грецький географ Страбон та інші античні автори поділяли цю думку.
Але чому така проста річ, як молоко, викликала таке зневажання?
В античній Греції й Римі сире молоко не входило до повсякденного раціону поважного громадянина. Натомість там надавали перевагу сиру — його їли всі: від бідняків до патриціїв. Наприклад, копчений козиний сир із Велабрума вважався вишуканим делікатесом, а солдати Римської імперії отримували щоденну норму сиру пекоріно як джерело енергії під час походів.
На відміну від сиру, саме молоко (особливо сире) у Римі асоціювалося з нижчими верствами населення: рабами, плебеями, або ж зовсім чужинцями — варварами. У спекотному середземноморському кліматі молоко швидко псувалося, тому його вживали переважно ті, хто працював на фермах — часто навіть у прокислому вигляді.
Ще гірше римляни ставилися до вершкового масла: Пліній Старший писав, що для римлян воно годилося хіба що як мазь від опіків, а не як їжа. Оливкова олія була єдино прийнятним джерелом жиру в римській кулінарії, і навіть нині в Греції її споживають найбільше.
Давні греки теж мали упередження — вони використовували образу «пожирачі масла» стосовно фракійців. А у творі Гомера «Одіссея» циклоп Поліфем, який утримував овець і козу, пив сире молоко — ще одна алюзія на «дикість» та варварство.
Римляни підкріплювали це бачення через соціальний поділ: цивілізовані люди їдять хліб, оливкову олію та п’ють вино (розбавлене!), а від молока — рукою подалі. Пити нерозбавлене вино або сире молоко — означало відхилятися від норми, ставати «іншим».
Цікаво, що попри цю зверхність, племена Галлії, Британії та Балкан харчувалися молочними продуктами регулярно. Завдяки високому вмісту білків, кальцію та IGF-I, їхнє харчування сприяло міцному здоров’ю та вищому зросту. Наприклад, середній зріст галлів був 1,75–1,88 м, тоді як римські солдати переважно сягали 1,68–1,74 м.
Сьогодні наука підтверджує: масове вживання молока, м’яса та молочних продуктів у XX столітті стало однією з причин глобального зростання середнього зросту людей по всьому світу.
Таким чином, те, що в Римі вважалося варварством, з часом стало одним із чинників фізичного розвитку людства. Історія, як завжди, вміє дивувати.
