Битва проти діабету людством поки що програна. Але проблема одного з ускладнень цього масового захворювання – діабетичної стопи – може бути вирішена.
Треба думати, цукровий діабет (ЦД), що досяг практично епідемічних масштабів, сьогодні особливого представлення не потребує. Проголошений ще наприкінці минулого століття “найсерйознішим викликом світові”, він досі не підвладний медицині і не може бути остаточно вилікуваний.
Ба більше, кілька років тому експерти IDF (Міжнародна діабетична федерація) розписалися у своєму безсиллі, оголосивши, що сьогодні у світі налічується 451 млн дорослих із діабетом (із прогнозованим збільшенням кількості хворих до 693 млн до 2045 року).
І найнеприємніше, що ЦД “молодшає”. Якщо ще кілька років тому такої проблеми серед підростаючого покоління просто не було, то з кожним роком кількість захворювань на цукровий діабет 2-го типу серед дітей і підлітків зростає. У рідкісних випадках він може бути діагностований навіть у малюків.
Що відбувається з опорно-руховим апаратом під час діабету?
Не в силах контролювати саме захворювання, лікарі спрямовують енергію на боротьбу з найсерйознішими наслідками діабету для здоров’я. Одна з найнеприємніших “побічних реакцій” ЦД – проблеми з периферичними судинами, що тягнуть за собою синдром діабетичної стопи. Як він виникає?
Тоді як люди зі здоровою ендокринною системою тримають рівень цукру в крові у вузькому діапазоні, ті, хто страждає на діабет, стикаються з підвищенням рівня глюкози. Питання про те, як саме надлишок цукру завдає шкоди здоров’ю, залишається дискусійним. Наприклад, американський учений Майкл Браунлі ще на початку століття припустив, що глюкоза хімічно активна і, з’єднуючись із білками в крові та стінках кровоносних судин, перетворюється на “біологічний суперклей”. Подібно до скалки, що застрягла в нозі, цей суперклей є джерелом постійного подразнення, надсилаючи в мозок сигнали про пошкодження, які потребують “ремонту”. Усе це потовщує стінки капілярів і артерій та звужує кровотік. В останніх дослідженнях версія звучить більш стисло і ємко для обивателів: “цукор дряпає судини зсередини”.
Утім, якщо бути точними, проблеми з нижніми кінцівками виникають у хворих на діабет з двох основних причин. Одна з них пов’язана з уже згаданою циркуляцією крові на периферії: великі ділянки капілярної мережі виходять з ладу. Інша – невропатична – зумовлена ураженням нервових закінчень і втратою чутливості тканин.
На тлі погіршення кровопостачання і зниженої чутливості ураження тканин стоп можуть мати серйозний характер. Так, рани, що погано гояться, можуть ускладнитися приєднанням інфекції та призвести до серйозних проблем аж до гангрени.
Через ускладнення діабетичної стопи кожні 30 секунд у світі проводиться ампутація кінцівки.
Профілактика діабетичної стопи
Що можна зробити, щоб не зіткнутися із синдромом діабетичної стопи?
Коли порушення кровообігу поєднуються з втратою чутливості, результатом може стати травма або інфекція, які залишаються непоміченими. Звичайна водяниста мозоль, що виникла через не надто зручний черевик, перетворюється на виразку, яку важко вилікувати. Виразки при діабеті також часто розвиваються під омозолелостями та врослими нігтями.
Ось чому, якщо вам поставили діагноз діабет, найважливішого значення набуває профілактика хвороб стоп. Список наведених нижче превентивних заходів допоможе уникнути проблем.
- Щоденний огляд. Необхідність щодня пильно оглядати ступні. Найменша подряпина “до крові” або пухир мають викликати настороженість і сприйматися як потенційні ворота інфекції.
- Зручне взуття. Жорсткі черевики або туфлі, що натирають, – під забороною. Спроби розносити “неідеальну пару” можуть закінчитися фатальним мозолем.
- Натуральні тканини. Під час вибору шкарпеток краще орієнтуватися на вироби з бавовни або вовни. Сухі ноги менше схильні до інфекції та запалення. Крім того, еластичні шкарпетки можуть врізатися в набряклу ногу, додатково заважаючи циркуляції крові в кінцівках.
- Гігієна стоп. Чисті ноги менш схильні до інфекцій – для хворих на діабет це критично важливо.
- Педикюр – не б’юті-примха, а профілактика врослого нігтя. При цьому неприпустимо використовувати гострі предмети, якими можна поранити ногу. Будь-якого роду “мікрохірургія у ванній” суворо забороняється!
- Обережність. Включає перевірку температури води, перш ніж стати у ванну, і відмову ходити босоніж там, де легко “спіймати” скалку або подряпати стопу. Ми пам’ятаємо про втрату чутливості та супутні ризики.
- Гімнастика. Вправи для стоп безумовно сприяють поліпшенню циркуляції крові та, зокрема, посиленню колатерального (додаткового) кровообігу. Однак фізичне навантаження має бути узгоджене з лікарем.
Вправи для стоп у разі цукрового діабету
1 Вихідне положення – сидячи.
- Перекочуйте стопу з п’яти на носок.
- Здійснюйте кругові рухи стопами всередину і назовні.
- Згинайте і розгинайте пальці ніг, підтягуйте ними тонкий килимок або рушник.
2 Вихідне положення – стоячи.
- Піднімайтеся на носки, розводячи та зводячи п’яти.
- Переносьте вагу тіла на зовнішні краї стоп і назад.
- Пройдіться кімнатою на зовнішніх краях стоп.
- Обійдіть кімнату на носочках, потім на п’ятах.
Який лікар допоможе в разі діабетичної стопи
Нарівні з постійними консультаціями ендокринолога хворому на ЦД важливими є регулярні візити до лікаря-подіатра (фахівця зі стопи). Він працює, зокрема, з такими проблемами, як загоєння трофічних виразок нижніх кінцівок. Річ у тім, що в людей із зайвою вагою (не рідкість за ЦД) або порушеннями в біомеханіці ходьби (перевантажуються ті чи інші відділи стопи) часто виникає підвищене навантаження в ділянці виразки, що заважає загоєнню.
Одне з рішень – носіння ортопедичних ортезів. Індивідуальні устілки створюють оптимальну підтримку, забезпечують повний контакт підошви з опорною поверхнею.
У пацієнтів із прогресуючою периферичною нейропатією (те саме ураження і відмирання нервових закінчень) можливі проблеми з рівновагою, порушення ходи. У цьому разі ортези покращують координацію рухів і знижують ризик падінь. Працює це так: за умови повного контакту підошви з поверхнею в тканинах стоп “прокидаються” бездіяльних рецепторів. Їхні сигнали повідомляють мозку масу інформації про положення тіла в просторі, допомагають орієнтуватися, покращують координацію. Це дає можливість тренувати весь комплекс м’язів і зв’язок, що відповідають за підтримання рівноваги.
