Усі садівники — городники знають, що таке… городня “жадібність”.
Ну а якщо хтось не знає, то я Вам зараз розповім.
Я навіть вивела свою кумедну теорію та етапи городньої жадібності.
Причому всі проходять ці етапи кожен сезон. І після закінчення всіх цих етапів до середини літа городна жадібність “чарівним чином” перетікає в… “нечувану щедрість” (коли ми всіх умовляємо взяти у нас хоч трохи огірків чи кабачків.
Отже, все послідовно.
Перший етап: Замочуємо насіння. Ну на цьому етапі всі намагаються замочити насіння із “запасом” (більше). Так би мовити, про всяк випадок.
Другий етап: Посів на розсаду або відразу у відкритий ґрунт. І теж всі намагаються посіяти частіше (більше), тому що шкода викинути відмінне проросле насіння (дивись етап перший).
Третій етап : Коли все насіння проростає, і настав час видалити (безжально) зайві екземпляри, городня жадібність нам шепоче на вухо: “…та лиши ти побільше…, огірки ще нікому ніколи не завадили,… як-небудь нехай ростуть…”
Отже, розповім про свій досвід, як я боролася з жадібністю за оптимальну кількість рослин огірка.
У мене були роки, коли я садила у два ряди і досить часто і близько один до одного, але з великою відстанню між рядами.
Але були і помірніші посадки — в 1 ряд.
Проте вже влітку, якщо не обрізати листя, грядка огірків, посаджених навіть в один ряд, теж розростається.
У результаті я дійшла такого зручного варіанту посадки: у два ряди, але ближче до проходу (подалі від стінки теплиці).
Відстань між рослинами 30-35 см, тобто по 3 штуки на 1 метр. А між рядами також приблизно 30 сантиметрів.
І за такої посадки у мене виходить чудовий урожай огірків.
