Людина, яка вмирає, знає, що вмирає, для неї це не таємниця.
З її очей янголи знімають завісу і відкривають її погляду інший світ, який прихований від очей живих людей. Протягом життя кожної людини оберігають два янголи, але, коли приходить третій — янгол Смерті, він забирає Душу людини, а її неживе тіло, яке служило лише скафандром для Душі, віддає землі. Вмираючі бачать померлих родичів, які приходять зустрічати. Вони звуть їх із собою і чекають останнього подиху, щоб проводити та показати новий будинок. Навколишні люди можуть лише здогадуватися, що відчуває вмираючий. Існують ознаки, за якими близькі люди можуть припустити, що людина скоро помре, інформує Ukr.Media.
1. Перед смертю люди починають кудись збиратися, чим ставлять у глухий кут своїх рідних і близьких. Вмираюча людина розмірковує про майбутній шлях. Постійно говорить про те, що їй потрібно терміново кудись їхати чи йти.
«Мій брат за два місяці до своєї смерті все кудись збирався. Коли його питали, куди він усе збирається, той відповідав: «Додому!»
2. Напередодні смерті у хворої людини раптово покращується самопочуття. Вона стає веселою, бадьорою, впізнає родичів, розмовляє з ними, навіть може озвучувати якісь плани.
3. У людини перед смертю прокидається апетит, і вона просить поїсти. Може навіть попросити свою улюблену страву.
“Коли мій дядько сильно хворів, він нічого не їв. Але одного разу він прокинувся і сказав, що хоче юшки. Як же бабуся зраділа. Адже якщо їсти захотів, то йде на поправку. Вона зварила йому юшку. Він випив дві ложки рибного бульйону, відкинувся на подушки, заплющив очі й помер.”
4. Зовнішній вигляд вмираючого змінюється. Витончується ніс, шкіра на обличчі сильно натягується, очниці западають, мочки вух змінюють звичну форму. Колір обличчя змінюється. Погляд стає каламутнішим. Кінцівки стають крижаними і витягуються.
«Я чітко пам’ятаю, як за тиждень до смерті у мого хлопця звузились риси обличчя, якось загострилися. Я дивилася на нього, не розуміючи, і питала: Що з тобою? Ти щось вживаєш? Він мені відповідав, що, звичайно, ні, і з ним все гаразд. А за тиждень у нього відірвався тромб, і він раптово помер. Зараз згадую, як його тіло підказувало нам про проблеми в його організмі.»
5. Якщо людина починає бачити поряд із собою якихось людей, розмовляти з ними, чути стукіт у двері чи вікно. Це пов’язують із тим, що людина готується до смерті.
«До моєї бабусі приходила її мама. Дідусь казав потім, що бабуся сіла на ліжку і почала показувати пальцем у кут на стелі та й казати: “Мамо! Мама!” Дідусь спитав, кого вона кличе. А бабуся йому сказала, що невже він не бачить її маму. Після цього вона занепала і незабаром померла.»
6. Існує прикмета, що стрілки годинника зупиняються перед кончиною свого господаря.
«Напередодні смерті мого чоловіка зупинився його наручний годинник, який жодного разу за двадцять років бездоганної роботи, не зупинявся.»
7. Якщо ікона падає в кімнаті, де людина, то ця людина помре. Ця ж прикмета стосується і падіння фотографії зі стіни.
8. Існує прикмета, якщо похорон людини відбувається в неділю, то за ним слідом будуть ще три людини. А якщо похорон проходить у понеділок, то слідом за першим небіжчиком ще семеро людей підуть протягом року.
9. Якщо побачити двійника людини, це означає, що ця людина помре.
10. Людина, яка має скоро померти починає специфічно пахнути.
«Моя мама завжди відчуває, що хтось помре. Якось мама була в гостях у своєї сестри за сім тисяч кілометрів від свого будинку. Але вона навіть на такій відстані відчула запах смерті, і сказала своїм рідним: «Пахне мені небіжчиком, буду збиратися додому». Прилетіла додому, все ніби добре. Лише бабуся лягла на планове обстеження у стаціонар. Мама накрутила котлет і зібралася до неї до лікарні. Приїхали до неї, а лікар каже, що буквально щойно ваша родичка померла від тромба, що відірвався.»
“Працюю у реанімації. Якщо хтось повинен померти, то відразу з’являється запах дивний, мокрої землі чи що… Не можу пояснити, але мій ніс мене ще жодного разу не підводив.”
11. Людей, які мають незабаром покинути цей світ, тягне до землі. Вони можуть попросити полежати на підлозі, або самі вийти та лягти на землю.
12. Людина, яка ось-ось помре, починає гладити себе по голові, прибираючи з себе невидимі оку павутинки. Рухи схожі на те, ніби обличчям потрапив у невидиме павутиння і починаєш знімати його з вій, брів, носа, рота.
“У всіх людей, які ось-ось помруть, бачила, як вони починають по голові себе гладити і дивитися в нікуди.”
13. Людина, якій судилося померти, за спостереженнями лікарів, починає смикати простирадло чи ковдру, наче в’яже пальцями собі саван.
14. Вмираюча людина перед смертю намагається зняти з себе одяг, зриваючи його з себе, ніби він їй давить.
15. Віщі сни
« У липні місяці мені наснився сон, як моя померла вісім років тому подруга їде на чорному мотоциклі з коляскою. Вона була дуже сердита і надто поспішала. Ззаду сиділа її сестра, яка на той момент сильно хворіла. Вона посміхалася, і вітер тріпав її волосся. У колясці теж хтось сидів, але обличчя людини я не змогла побачити. Він був немов у тумані чи серпанку. Я вже давно зрозуміла, що якщо уві сні не бачу обличчя людини, то вона помре. І не просто помре, а помре раптово, раптово, та так, що й ніколи б не подумали на цю людину. І ось за кілька днів померла моя сусідка. Вона нічим не хворіла, була молода і сповнена сил, але померла раптово через зупинку серця. Її ще землі не надали, як мені сниться новий сон. Ніч. У дворі стоїть чоловік у всьому чорному і дивиться на мене. Я його впізнала. Ця людина поховала свою родичку, і навіть дев’яти днів не минуло, як самого поховали. Через кілька місяців померла і сестра моєї подруги, та, що хворіла сильно.
«У ніч смерті моєї мами сниться мені сон. Наче йду я з нею поряд на вокзал. Під’їхав трамвай, зупинився, і мама поспішала, щоб не запізнитися на нього. Крізь сильну задишку каже мені: Все, мені додому треба. І хотіла рвонути на трамвай. Я її за руку схопила і кажу: «Чекай, давай хоч поїсти куплю тобі». Мама відповідає: “Добре”. Підійшли до хлібного кіоску, і я вибрала булку з маком. Все віддала їй, і мама поквапилась на трамвай. Коли я вранці прокинулася, то відчула тривогу. Подзвонила мамі, вона сказала, щоб я прийшла до неї. Вона того ранку відчула себе погано, у неї почалася сильна задишка. Я викликала швидку та поїхала з нею до лікарні. У прийомному спокої мама померла. Так і вийшло, що я провела її додому…»
«За десять днів до смерті бабусі мені наснився сон, що вона стоїть поряд зі своїм покійним чоловіком, а поруч із нею стоїть на землі її дорожня сумка».
