Заїкання – це складний невротичний розлад, який виникає у дітей як наслідок стресової ситуації або нервового перенапруження, рідше з причини спадковості.
Стресовий вплив може бути раптовим і сильним. У цьому випадку дитина може увійти в стан шоку з подальшою втратою здатності розмовляти. Як правило, після стресу мова повертається через кілька днів, але вже з явищами заїкання або його першими ознаками.
На початковому етапі розвитку заїкання може супроводжуватися невротичними реакціями страху, паніки, тривоги, розгубленості, а також додатково енурезом і нічними кошмарами.
Фактори появи заїкання у дітей
1. Спадковість (зустрічаються випадки появи заїкання у членів однієї сім’ї або близьких родичів)
2. Стресові ситуації (вважається основним). Причини стресу – переляк (собаки, падіння), агресія оточуючих, страх втрати близьких, гучні і різкі звуки, несподівана зміна обстановки (наприклад, переведення в новий дитсадок), перегляд фільмів чи мультфільмів страхітливого характеру і т.д.), нервове перенапруження.
Природа виникнення заїкання у дітей
Найбільш часто заїкання діагностують у дітей віком від 2-6 років, коли відбувається активний розвиток і формування мови і пов’язаної з нею мислення. У цей віковий період нервова система перебуває в досить сильному напруженому стані. Дитина накопичує великий обсяг інформації, що надходить, намагається її осмислити і поділитися тим, що вона зрозуміла або задати питання про те, що їй незрозуміло.
Мова починає тільки формуватися, тому будь-яке спілкування вимагає від дітей великої напруги. Таким чином, центр мовлення, що формується, розташовується в перенапруженному і вразливому стані. Якщо врахувати той факт, що захисні механізми від стресів ще сформувалися на недостатньому рівні, то стає очевидним, чому саме в цьому віці найбільш часто виникає така патологія мови як заїкання.
У цей період батькам важливо бути гранично уважними до своєї дитини. При виникненні найменшої підозри на можливе порушення мови, важливо негайно звернутися за консультацією до лікаря-психотерапевта.
Лікування заїкання за унікальними методиками передбачає використання психотерапевтичного, логопедичного та медикаментозного впливу з орієнтацією на індивідуальність маленького пацієнта.
Перші ознаки заїкання у дітей
1. Спочатку речення можна почути часті повтори слів, складів, букв. Намагаючись подолати напругу в мовному апараті, дитина інстинктивно починає розмовляти співуче.
2. Через певний час (від декількох днів до декількох тижнів), замість плавної течії мови з’являється прискорений говір з вираженою напругою в області жувальної і лицьової мускулатури.
3. У деяких випадках виникають мимовільні рухи язика, аж до витягування його з ротової порожнини (в момент початку мовлення).
4. Відзначається поява відчуття перехоплення дихання в горлі, грудях і вираженого напруження м’язів черевної стінки.
5. При подальшому розвитку заїкання можна помітити додаткові кивальні рухи голови, миготіння очей, мимовільні закочування очних яблук вгору в процесі напруженої мови. З метою полегшити початок мови діти можуть робити різкуваті рухи ногами або руками. Обличчя може червоніти від напруги або бліднути від перенапруги. Хвора дитина може відчувати так само посилення серцебиття.
6. Мова може ставати важкою, тому малюк після першої, можливо, невдалої спроби говорити може замовкнути і перестати спілкуватися.
Довге заїкання може призвести до розвитку депресії, повторення невротичних реакцій. Також дитина може стати замкнутою і нетовариською. Це згодом звузить коло спілкування малюка і вплине на інтелектуальний і емоційний розвиток, що призведе до невпевненості і розвитку комплексів.
