“Не будь жадібним і ділися з іншими!” – такі поради часто чують діти від своїх батьків. Але, як показує практика, цей підхід може мати непередбачувані наслідки, повідомляє poradnica.com.
Нав’язування думки, що жадібність є поганою рисою, може завдати дитині шкоди. Це породжує почуття провини, а також позбавляє малюка можливості самостійно вирішувати, як розпоряджатися своїми речами.
Чому не варто забороняти дитині бути “жадібною”?
Перш за все, варто пам’ятати: особисті речі належать саме дитині. Тільки вона має право вирішувати, ділитися з іншими чи ні. Коли батьки починають називати малюка “жадібним”, це формує у нього відчуття провини за цілком природні бажання.
Більше того, така заборона часто призводить до того, що дитина, бажаючи уникнути негативної оцінки, віддає свої іграшки не через щире бажання, а через страх осуду. У майбутньому це може сформувати у дорослої людини схильність до поступливості та страх відмови. Такі люди ризикують стати “зручними” для інших, дозволяючи оточуючим маніпулювати собою.
Як допомогти дитині розвивати здорове ставлення до своїх речей?
Замість того, щоб засуджувати або хвалити дитину за відмову ділитися, варто навчити її розуміти, що вибір – за нею. Можна використовувати просту та нейтральну фразу:
“Якщо хочеш – поділися. Якщо ні – це також нормально.”
Цей підхід допоможе малюку зрозуміти, що його рішення важливі, і навчить його самостійно приймати їх. Відсутність тиску з боку дорослих сприятиме формуванню впевненості та поваги до себе.
Нехай дитина відчуває, що вона є господарем своїх речей. Це стане основою для розвитку самостійності й відповідальності у дорослому житті.
