Батькам важливо розуміти, що певна поведінка дітей, наприклад, гризти нігті або забирати ніс, часто випливає з глибших емоційних або психологічних потреб. Ці дії за своєю суттю не є “шкідливими звичками”, а скоріше реакцією на конкретні стимули чи ситуації. Ось як до них підійти.
Заспокойся
Діти можуть вдаватися до таких дій, як жування пальця або одягу, як реакція на тривогу, напругу або страх. Це поведінка для самозаспокоєння. Замість того, щоб лаяти, важливо виявити та усунути основну проблему, яка викликає цей стрес. Пропонуйте комфорт за допомогою фізичної прихильності та запевнень. Якщо страх або тривога зберігаються і ви не в змозі їх полегшити, подумайте про консультації з дитячим психологом.
Вплив батьків
Діти дуже сприйнятливі і часто імітують поведінку батьків або реагують на неї. Якщо дитина почувається збентеженою або покараною публічно, у неї може розвинутися певна поведінка як підсвідома форма відплати або самовираження. Важливо провести спокійну, приватну розмову з дитиною, допомагаючи їй сформулювати свої почуття та запевняючи її у вашому розумінні та підтримці.
Самопокарання
Така поведінка, як гризти шкіру навколо нігтів або збирати рани, іноді може бути формою самопокарання, особливо якщо дитина засмучена або незадоволена собою. Подумайте, чи не перебуває дитина під занадто великим тиском, будь то академічний чи інший. Переконайтеся, що у них достатньо часу для гри та відпочинку. Крім того, оцініть загальну обстановку в сім’ї; напружена атмосфера або атмосфера, що викликає почуття провини, можуть сприяти такій поведінці. Проводьте з дитиною якісний час, займаючись тим, що йому подобається.
На закінчення, ключовим моментом є розуміння корінних причин такої поведінки. Замість того, щоб розглядати їх як шкідливі звички, від яких потрібно позбутися, їх слід розглядати як показники емоційного стану або потреб дитини. Усунення глибинних причин за допомогою співпереживання, підтримки та відповідного керівництва часто призводить до природного припинення такої поведінки.
