Чому важливо навчати дітей самостійності? Починаючи з якого віку можна привчати дитину одягатися і роздягатися без сторонньої допомоги, прибирати за собою зі столу і т.п.? Яку користь принесе володіння цими навичками? Відповіді на ці питання ви знайдете в нашій статті.
Чому важливо привчати дітей до самостійності?
Такі, здавалося б, прості дії, як застібання і розстібання гудзиків, зав’язування і розв’язування шнурків, є найсильнішими стимулами для розвитку кори головного мозку за рахунок тренування дрібної моторики рук.
Люди, яких з дитинства привчили до того, що є речі, які ніхто не стане робити за них, у дорослому житті також схильні розраховувати лише на свої власні сили. Крім того, вони більш акуратні й організовані.
Дитина, яка звертається до батьків за допомогою з найменшого приводу, ставши дорослим, навряд чи буде здатна приймати рішення самостійно. А от необхідність справлятися з певним колом завдань без зовнішнього втручання розвиває відповідальність, впевненість в собі, а також ініціативність.
З якого віку слід до цього привчати?
У два роки дитина вже всерйоз цікавиться тим, що роблять дорослі, і прагне повторити їх дії. До трьох років вона починає усвідомлювати себе як особистість і бажає показати свою незалежність від мами і тата. Дитина поки що незграбна, і батьки не завжди звертають увагу на її пориви, розсудивши, що толку від її спроб мало, та й маленьке ще. Проте пізніше інтерес слабшає, і навчити дитину деяким речам стає вже складніше. З цієї причини слід починати це робити якомога раніше.
Як навчити дитину самостйності
До поняття самостійності відноситься володіння двома групами навичок: здатність справлятися з повсякденними побутовими справами і вміння вирішувати певний ряд проблем без сторонньої допомоги.
Варто прищеплювати дітям не тільки навички самообслуговування, але і турботи про ті речі, які їх оточують. До самообслуговування відноситься вміння одягатися, роздягатися, чистити зуби, зачісуватися, прибирати за собою посуд та інше. До догляду за навколишнім середовищем відноситься підмітання підлоги, миття посуду, поливання рослин горщиків, загалом, все те, що не стосується особисто дитині, але також необхідно робити. Виконуючи маніпуляції з предметами загального користування, малюк долучається до соціуму. Дуже важливо при цьому, щоб він мав справу з справжніми предметами побуту, а не з іграшками.
Спочатку краще всього зробити потрібну дію разом з дитиною, а як тільки вона почне справлятися сама, дати їй можливість поринути в самостійну роботу. Так вона зможе побудувати свою власну модель поведінки з предметами побуту, а не копіювати вас.
Для того щоб розвинути в дитині самостійність іншого плану, радьтеся з нею з приводу питань, безпосередньо пов’язаних з нею. Наприклад, вранці можна запитати, що вона хоче сьогодні одягнути, і запропонувати 2-3 варіанти на вибір. Таким чином, ви будете заохочувати малюка до формування своєї власної думки, а також дасте їй відчути, що з нею рахуються і поважають. Це в свою чергу сприятиме вихованню незалежності і впевненості в собі.
Коли дитина зайнята вирішенням якої-небудь задачі, не прагніть підказати їй відповідь. Якщо вона вже звикне до вашої допомоги, слід спокійно пояснити, чому ви хочете, щоб вона впоралася сама.
Чого не слід робити
Не поправляти дитину без необхідності
Мабуть, найпоширеніша помилка, яку здійснюють дорослі, – це постійні виправлення. Дітям не дають можливості знайти рішення самим, поруч весь час виявляється хтось, хто коментує і оцінює кожен крок. «Ні, неправильно, роби так!” Що ж дивуватися, якщо після декількох таких настанов дитина або втрачає інтерес до початої справи, або починає потребувати схвалення та перевірки. Є багато різних способів добитися одного і того ж, дозвольте дитині знайти свій.
Не відбирати у малюка ініціативу
Буває й так, що дитина, наприклад, намагається полагодити зламану іграшку-конструктор і питає, як це можна зробити. Спочатку їй терпляче пояснюють, що потрібно з’єднати впадинку і виступ. Коли ж у малюка нічого не виходить, предмет виривається у нього з рук. «Я сам! Я сам! “- Протестує дитина. «Дивися, тепер іграшка ціла, все в порядку», – відповідає батько, думаючи, що той повинен бути радий. Насправді малюка щойно позбавили можливості зробити щось самому.
Не квапте дитину
Діти живуть в більш повільному ритмі, ніж дорослі. Постійний поспіх може привести до нервозності і небажанню робити що-небудь самому. Тиск з боку тут не допоможе, коли прийде час, малюк перебудується сам. Крім того, в багатьох випадках адаптуватися під потреби дитини зовсім не складно. Наприклад, якщо вранці вона довго одягається, просто розбудіть її раніше.
Не опікайте дитину занадто сильно
Такі заняття, як запалювання плити, прасування одягу, похід в магазин за хлібом, можуть здаватися досить небезпечними. Іноді необхідно почекати, поки дитина буде старше. Однак скільки б вашому чаду не було років, завжди буде спокуса доручати йому такі справи. А між тим ваш страх може передатися дитині і похитнути її впевненість у собі. Тому намагайтеся зрозуміти, коли вона дійсно нездатна впоратися з певним завданням, не наражаючись на небезпеку, а в яких ситуаціях ви всього лише перестраховуєтися.
