Людям, котрим фізична активність стала нормою життя, складно пропустити навіть один день занять. Якщо хвороба протікає у легкій формі, вони продовжують тренування. Наскільки це правильно, як краще вчинити, пояснює спортивний лікар. Існує загальне емпіричне правило – прислухатися до свого тіла. Декілька вихідних днів не вплинуть на рівень фізичної підготовки. Якщо людина замислилася, чи варто під час хвороби піти на тренування, потрібно скористатися незвичайним способом – перевірити шию. Коли симптоми знаходяться вище за неї, наприклад, біль у горлі, кашель, чхання або нежить, то займатися можна. При цьому бажано скоротити зусилля на 50%, зменшити кількість підходів.
Якщо симптоми хвороби знаходяться нижче шиї, наприклад, закладеність грудної клітки, різкий кашель, м’язові болі, втома або розлад шлунка, такі стани вимагають відпочинку. Ця перевірка загалом корисна, але не дуже надійна. Краще звернути увагу на своє самопочуття та поберегтися. За високої температури будь-які заняття протипоказані. У разі астми, проблем із серцем слід попередньо проконсультуватися зі своїм лікарем.
Жорсткого правила, що можна, а чого не можна робити, не існує, але здоровий глузд підказує деякі обмеження:
- Тримайтеся подалі від басейну, якщо у вас проблеми зі шлунково -кишковим трактом, діарея. Ви можете забруднити воду.
- Уникайте командних видів спорту, групових занять та відвідування тренажерного залу. Пам’ятайте про безпеку інших людей, ви ж не хочете, щоб вони хворіли.
- Зменшіть інтенсивність тренувань, скоротите їхню тривалість. Організму необхідні сили боротьби з хворобою. Уникайте занять, які можуть призвести до виснаження та зневоднення.
- Намагайтеся менше потіти.
При поганому самопочутті важливо зосередитися на зволоженні. Під час тренування потрібно пити воду. Слід пам’ятати, що при застуді, грипі людина може бути заразна протягом трьох-чотирьох днів з початку хвороби. Щоб повернутися до зали, краще зачекати 72 години після того, як пройдуть усі симптоми.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
