Багато великих душ і умів залишається недооціненими.
Є люди талановиті, добрі, справедливі, розумні, здатні на любов і великі справи. Але їхнє життя минає непомітно. І нічого вони не досягають. Нічого особливого.
Ці люди — як закрита сторінка у соціальній мережі. Коли бачиш лише аватар та ім’я. На такій сторінці можуть бути чудові вірші, тонкі спостереження, прекрасні малюнки чи вишивки, розумні афоризми чи наукові відкриття, — багато там може бути чудового.
Але профіль зачинений. Тому що власник профілю вже стикався з нерозумінням та жорстокими нападами. З дурістю та цинізмом. Ось він і закрив профіль для особистої безпеки. Дуже боляче було переносити нападки.
Або така людина заздалегідь знала про можливі акти агресії. Вона розумна. І вважає за краще відразу закрити доступ. Так безпечніше.
Безпечніше, так. Але мало хто побачить ваші здібності. Мало хто оцінить таланти. І мало хто захоче вступити у стосунки, хіба що деякі незнайомці, яким байдуже з ким спілкуватися.
Вони постукають у профіль. Або родичі, знайомі, колеги можуть вас знайти та запросити дружбу. Але вони й так вас знають. І не надто цінують найчастіше. Це нічого не дасть.
Стільки людей страждають від незрозумілості та духовної самотності. Стільки великих душ і умів залишається недооціненими та невпізнаними. Тому що вони закрили свою сторінку, але продовжують чекати та сподіватися.
Сподіватися можна лише на диво.
В інших випадках треба відкрити профіль та активно взаємодіяти зі світом. Багато буде неприємних контактів та болючих зіткнень, це так. Але прийдуть і ті, хто зможе оцінити та полюбити. Прийдуть свої.
І ось коли прийдуть свої, можна закрити профіль від сторонніх. І знайомитись за рекомендацією, вибірково. Як було заведено у вищому суспільстві.
А можна залишити відкритим, якщо ви готові контактувати зі світом. Свої допоможуть захистити кордони.
Але так багато прекрасних, обдарованих та розумних людей, які мріють про кохання та визнання, ховаються від жорстокого світу на закритих сторінках.
А життя минає…
