Чи є ревнощі ознакою любові чи недовіри, сказати, напевно, складно. Насправді в цьому почутті намішано все: і любов, і недовіра, і домінанта власності. Плюс до всього, весь цей набір дуже часто має в своїй основі занижену самооцінку і комплекс неповноцінності.
Ревнує, значить любить?
Впевненим і знаючим собі ціну людям, ревнощі, зазвичай, властиві в меншій степені. Більше того, іноді вони сприймають наявність потенційного суперника (чи суперниці), як виклик і це є для них стимулюючим фактором для зовнішнього і внутрішнього самовдосконалення.
У народі побутує думка про те, що ревнощі – це ознака любові. Це вірно, але лише до певної міри. Ми ревнуємо лише тих, кого на підсвідомому рівні вважаємо своєю власністю, причому, незалежно від того, якої сили почуття любові, насправді, відчуваємо до цих людей, хоча природно, чим сильніша любов, тим більш болючими будуть відчуття від ревнощів.
Тотальний контроль
Ревнощі, за визначенням, вважається почуттям деструктивним. Особливо, цей її аспект помітний у особистостей, які страждають заниженою самооцінкою, які всіма силами намагаються домогтися того, щоб об’єкт їх прихильності постійно перебував у полі зору або в межах щохвилинної досяжності по стільниковому зв’язку. Тотальний контроль за діями коханого для них необхідний, як повітря, так як глибоко в підсвідомості вони відчувають себе недостатньо конкурентоспроможними відносно різних своїх даних, будь-то зовнішність або ж рівень духовного та інтелектуального розвитку і помилково вважають, що сталевий ланцюг контролю, яким вони намагаються прив’язати до себе кохану людину – це гарантія того, що вона нікуди не дінеться. І чим сильніше в них ця впевненість, тим болючіше буває розчарування від того моменту, коли ланки такого ланцюга рвуться й об’єкт любові назавжди зникає з їхнього життя.
Так що, повністю вважати ревнощі ознакою любові, напевно, не зовсім вірно. Перш за все, необхідно розібратися, які негативні особистісні характеристики викликають її в кожному окремому випадку. Особливо небезпечними вважаються прояви патологічних ревнощів, в основі яких лежать певні психічні відхилення від норми і займатися ними повинен вже безпосередньо фахівець-психіатр.
Відео по темі: Що таке жіноча ревність?
[youtube]7ejCI6gDXko[/youtube]
